Сайт поселення Соболівка

petrkpn

Пам’яті Товариша, Батька, Людини – КОВЕРНЕГИ АНАТОЛІЯ АНТОНОВИЧА.

28 січня минає 15 років, як не стало (лише фізично!) поміж нас неосяжної душі, велетня доброти людської – Ковернеги Анатолія Антоновича(1949-1994). Схиляючи в задумі свої голови, ми, хто знав його, навіть підсвідомо, стараємось хоч трішки бути схожими на нього. Частинка його – живе поміж і у нас й передається прийдешнім поколінням його людяність, справедливість, скромність і бажання всім допомогти (не лише у скиданні стель - толоки - нових хатів, яких десятки, а то і більше, в Соболівці)… Саме через це, такі люди – невмирущі…

В зимову прокляту годину
Прощався тихо, як і жив…

Могутня голова схилилась,
Зважніли руки, тіло – біль…
І так втриматись захотілось –
Упав, розпластавшись, навпіл.

В очах веселка запалала,
В зіницях біль затріпотів,
А думка, мов струна, бриніла:
«Чи все зробити я успів?».

Жив для землі, людей, планети,
Весь Всесвіт обійнять хотів,
А думка рвала мозок, тліла –
«Чи все зробити я успів?».

Життя повільно витікало,
Мов лава, залиша вулкан,
Й ще сіяло, орало, жало
І витікало в океан.

В океан душі людської,
В космічну бездну і туман,
В далеку зірку, для якої
Ти став, як вічний талісман.

А час прямує безупину…
Десь в небі грім загуркотів.
Та думка, ніби ніж у спину –
«Що ти зробити ще не вспів?».

Не встиг ти всіх людей зігріти,
Не встиг всім небо прихилить,
Не встиг засіяти й скосити
І ВНУКА ніжно притулить.
………………………………

Із дня у день, в сназі гарячій,
Все бігав, мучився, не спав.
Якби хто знав, що то для нас він –
Життя по краплі віддавав.

Як груди стільки помістили
Добра людського і краси?
Де взялось стільки в нього сили
Щоб радість людям все нести?!

Де взяти нам цілющі ліки,
Щоб рану матері злічить,
Щоб бездну, сльози, горе, муки
Між нами порівну зділить?
……………………………..
Запам’ятай, ти в пісні і в скорботі,
Ти з нами – в радості й біді,
Ти скрізь – вві сні і у роботі,
Й твої скрізь очі молоді.

Запам’ятай, ти – в світлім небограї,
Це ти – у подиху краси,
Це ти – в пташиних зграях,
Що всім нам весну принесли…
28.02.1994 р. Петро Кондратюк.

lop123

Трям!!!
Як що я правильно зрозумів про кого йдеться мова - то я цього пана знав як "Тольоку".... Чудовий був мужик.... Працював з моїми батьками.
_________________
Луценко Олексій

Свобода — это роскошь, которую не каждый может себе позволить.

petrkpn

Саме так його звали люди - "Тольока" , по доброму якось...Дякую Вам за память.

lop123

трям!!!
а ще в тій "банді" був Васьока....
веселі і прості були мужики, кожен (так само як і ми) з своїми "мухами" в голові....але вони були мужиками!
_________________
Луценко Олексій

Свобода — это роскошь, которую не каждый может себе позволить.

petrkpn

Добре знав і Васьоку, та його, як Ви кажете, "мухи" привели, на жаль, до розпаду сімї. Не знаю де він зараз. Ще брат був у нього молодший. Щось знаєте про них?

lop123

трям!
я з 1993 року живу у Вінниці, маю роботу, сімю.....
короче в селі буваю рідко...
будув селі запитаю в батька напишу.
_________________
Луценко Олексій

Свобода — это роскошь, которую не каждый может себе позволить.

petrkpn

Повідомете, дякую. Ви, як пишете, з 1993-го живете у Вінниці, на одному місці, тобто. Мене ж кидало світом, останні 23 роки прибило під столицю Київської Русі, де її історичне море поглинуло з головою. І у великій мірі десь це спонукало заглибитись у часто зірвиголову минувщину нашого багатющого історії краю (подивіться на цьому сайті карту наших країв француза Боплана 1650-го року!).Ось щойно отримав інформацію, яку зобовязаний, і Вам раджу, усіма мажливими засобами розповсюдити - про можливість покинути курити. 45-ти річна людина курила 30 років і, прочитавши книгу Аллена Карра "Легкий способ бросить курить", уже 6 днів не курить. Його чотири друзі, прочитавши її, покинули повністю курити. Знайти її можна в інтернеті: www.koob.ru, або на петрівці якійсь.

ДМИТРО СКАКОДУБ

Хлопц1,не про те людину 1де мова.Ковернега Анатол1й Антонович,м1й далекий родач 1 його д1д,Ковернега Лукаш Нестерович жив по сус1дству з мо1ми батьками.Його батько-Ковернега Ант1н Лук1ч працював бригадиром першо1 дригади колгоспу "Рос1я".Сам Анатол1й Антонович працював головним 1нженером в в цему ж господарств1.Для мене це була чутлива,доброзичлива людина в1чна йому память! Я багато рок1в живу далеко в1д батьк1вщини,але звязок п1дтримував 1 п1дтримую,так от в1н багато допом1г мо1м батькам у мою в1дсутн1сть.Що до людей з пр1звищами Толйока та Васйока-я 1х знав.Хтось 1з них помер .А взагал1 то добр1 люди, працевит1-вони р1дн1 брати.Зодним 1з них я зустр1чався в Казахстан1.В1н там був на жнивах.
_________________
ДМИТРО СКАКОДУБ СИН ЙОСИПА ГНАТОВИЧА СКАКОДУБА

ДМИТРО СКАКОДУБ

В1дносно курива.Курив з хлопченяти ,за що не раз перепадало,до 37 рок1в.В 83р. при1хав у Собол1вку-мати при смерт1-пошепки питае :куриш?курю.покинь,дай слово.Дав 1 дос1 не курю.А викурюрав по дв1 пачки в день.Це вам не 6 дн1в.
_________________
ДМИТРО СКАКОДУБ СИН ЙОСИПА ГНАТОВИЧА СКАКОДУБА