³ , ó | |  
 Навігація


'



볿




³ SMS



.
³


RSS
 В чаті
    :
 
 Творчість
 - Галина Журба
 - Євгенія Тондій
 - Едуард Руппельт
 - Тетяна Яковенко
 - Юрій Головкін
 - Оксана Скакодуб
 - АС "Яворина"
 - КХ "Первоцвіт"
 - ФК "Цвіт папороті"
 Персоналії
 - Семен Гітіс 
 - Борис Рапопорт 
 - Ель Смоляр
 - Іван Фурдик
 - Ісаак Лойфман
 - Валерій Венгер
 - Євгеній Медвецький
 Новини
Інтернет AirMax
Інше
З інших ресурсів
Новини з Соболівки
Про нове на сайті
 Наша кнопка



:

 Контакти адміністрації
  ICQ
 
Звернення

   Сайт Соболівки звертається до всіх жителів села, громади, всіх не байдужих та районної адміністрації від імені Івана Карповича Фурдика та Марії Кирилівни Шевченко! З проханням допомогти у вирішенні питання реставрації меморіала воїнам с.Соболівки загинувшим у ВВВ та додавання списків на памятну дошку 176 соболівчан.

«И снова бой! Покой им только снится…»

Обговорення теми у нас на форумі

Оксана Скакодуб
  • Творчість
  • Галина Журба
  • Євгенія Тондій
  • Едуард Руппельт
  • Тетяна Яковенко
  • Юрій Головкін
  • Оксана Скакодуб
  • АС "Яворина"
  • КХ "Первоцвіт"
  • ФК "Цвіт папороті"

    Оксана Скакодуб

    Оксана Скакодуб     Оксана Скакодуб народилась у 1987 році в с. Соболівці Теплицького району на Вінниччині. Поетичні твори авторки відзначені на кількох Всеукраїнських поетичних конкурсах і публікувалися в колективному альманасі подільських літераторів "17 ВЕРЕСНЯ" (2002).
    Перша поетична книжка Оксани Скакодуб «Цвітуть любов'ю очі сині» вийшла в 2003 році.

     

     

     

     

           

         Творчий доробок молодої поетеси Оксани Скакодуб характерний тим, що в ньому чітко простежується традиційне, класичне і є чомусь (можливо, не так у зовнішніх, як у внутрішніх проявах)  художницьке сприйняття світу намагання бути в енергетичному полі лірико-філософ-ських тенденцій. Як домінанта для таких роздумів, може слугувати оцей вірш, із якому є щось авангардне, абстрактне, реально-смислове:

                                   Спогад про три хвилини,
                                   Небо номер сімнадцять —
                                   Жертва життєвих кпинів,
                                   Сухості декорацій.
                                   Стислі обривки - хвилі,
                                   Пам'ять — хиткий аматор,
                                   Слабість моя — у силі,
                                   А сили в мені — багато.

               Але тут же, після цих містичних сентенцій, поетеса переконує нас в тому, що вона мислить реально, відчуває цей світ по-справжньому і розуміє його.

                                   Кожне слово мусить говорити,
                                   Кожна квітка має зацвісти.
                                   Бо для чого нам у світі жити
                                   Між облуди, горя: й німоти.

              Так мислить сімнадцятирічна дівчина, яка народилася в подільському селі, крізь серце: якої пройшли радощі й тривоги дорослих людей, її батьків, однокласників, односельців, врешті, болючі, гнітючі, праведні та грішні миттєвості нинішньої епохи.
    Звідси й походить Еіерсифікаційний, світоглядний світ поетеси, а він розмаїтий, багатий, в чомусь навіть і динно зміщений від центру традиційного, усталеного. Читач це помітить, гортаючи сторінк і Оксаниних „проекцій".
    Мені приємно представляти цю молоду поетесу ще й тому, що зона творчо зростала в обласному пітературно-мистецькому об'єднанні ім.Василя Стуса, яке я очолюю вже багато років. Вона — активіст Конгресу української інтелігенції Вінниччини, учасниця регіональної наради молодих літераторів у Немирові. Крім того, переможець кількох конкурсів на краще знання мови. її відзначено, як лідера серед школярів у цій номінації і в столиці України.
                Так що працює вонг наполегливо і цілеспрямовано, з високою відповідальністю. І яка б їй у майбутньому життєва чи творча дорога не стелилася, — журналістська, письменницька чи освітянська, — Оксана все здолає на своєму шляху. А віри в її світлу творчу долю додають мені більшість її довершеним віршів їз цієї поетичйої збірки. Ви тільки збагніть серцем і сприйміть на
    слух алітераційну мелодію цієї строфи:

                                   Прозора проза на порозі, 
                                   Мороз зав'язаний вузлом.
                                   З тобою нам не по дорозі
                                   В зелених дзвонів перелом.
                                   Забуто. Озарінь. Зітхаю.
                                   І все позиркую в вікно.
                                   Зима розлуки не прощає,
                                   Бо їй, мабуть, не все одно.

             В одному з віршів молода літераторка, осмисливши і свій, ще „зелений" досвід, і досвід старшого покоління, стверджує;


                                  Любов'ю я вхопилась за життя,
                                  Немов найглибшим коренем у світі. 

            Чиста, справді ніжна і сонячна любов живить чутливу творчу уяву поетеси, яка у своїх поезіях і рішуча, і непоступлива, інколи й категорична, але все це — закономірний пошук форми та змісту, поступальний розвиток творчої особистості. І це мене радує. Вважаю, що й читачі належно оцінять доробок поетеси, знайдуть у ньому щось привабливе й неповторне, властиве саме цій авторці, яка серед яскравого сузір'я подільських поетес — Ганни Чубач, Тетяни Яковенко, Ніни Гнатюк, Наталки Поклад, Наталки Ткаченко, Тетяни Приймасюк — сяє талановито і гордо.
              Звичайно, як і кожній творчій людині, Оксан ще потрібно багато працювати над словом, посилювати метафоричні імпульси в поезії, сміливо шукати нові художні образи, підсилювати громадянський голос, а головне — уникати штучних, надуманих художніх засобів. Нехай усе буде органічним, правдивим, щирим. У цьому сенсі в молодої поетеси є ще широке поле для засіву добірним і чистим зерном справжньої поезії.
            Оксана Скакодуб, маю тверде переконання, вже подолала провінційне тяжіння, виходить на вищу орбіту. Нехай їй щастить в осягненні нових висот.
            Весна... Проліски усміхнулися до сонця. Оксаночко, усміхнися до білого світу, до святого Бога, він тебе любить і благословляє на творчість, на цю солодку муку заради великих життєвих радощів.
           Твори щоденно, думай про майбутнє.

    Василь Кобець, Голова Вінницької організації Національної спілки
    письменників України
    (рецензія на поетичну книжку "Проекції весняного неспокою")Проекції весняного неспокою

    Іду до тебе по стежині
    Поміж зажурених полів,
    Любов збираю по краплині
    — Ти ж так напитися хотів.
    Долаю ніч, як промінь світла,
    Зорею падаю до ніг,
    Щоб в серці музика не стихла,
    Щоб ти мене любити міг.

    Я дам тобі свою надію,
    Свою любов і ніжність рук,
    Нехай ніколи не дозріє
    Насіння болісних розлук.
    Сховалась зірка у калині
    Від ночі, від лихих вітрів...
    Цвітуть любов'ю очі сині
    В серпанку вранішніх полів.


    Я часто, буває, хочу
    Потрапити в ті краї,
    Де сонце не знає ночі,
    А вічність рахує дні.
    Там фарбу розмиє небо
    На плетиво із трави.
    Якщо тобі щастя треба,
    Живи...

    У забутих осінніх мелодіях
    Чути тихі мінорні лади —
    У буденних проблемних рапсодіях
    Поділили життя на склади.
    Ноти зв'язані жовтою ниткою,
    Що бринить, як тремтлива струна.
    Обіймається з ніжною скрипкою
    Безкінечна небес сивина.
    Дощ цілує вустами холодними
    І без того схолоджений світ,
    Там, де літо зелом хороводило,
    Ліг туманами осені слід.


    Кошеня ховалось від дощу,
    Від лихої блискавки і грому,
    Думаю: куди його впущу?
    Бо ж душа моя також не має дому.

    Як приблуда, ходить поміж стін,
    Що сплітає світова напруга
    У життях самотніх полонин,
    В пустоті без ворога і друга.

    Якір віри кинувши на дно,
    У тілесність пульсування часу,
    Мить, година, вічність — все одно,
    Тут вона чужинка, так щоразу.

    Дощ мине калюжно, як завжди,
    Кошеня руде втече шалене,
    А душа шукатиме ходи,
    Щоб на волю утекти від мене.


     

    Три сторінки назад —і крапка,
    Невеликий сумління слід.
    Не любити — це надто слабко,
    Для любові існує світ.

    Біла нитка, зірки — корали,
    Гарне слово "мистецтво", "арт",
    Не любити, кажу, — це мало,
    На планеті ж бо нас мільярд.

    І купається ніч в любистку,
    Чути янголів тихий сміх,
    Не любити — це надто низько,
    Не любити — це просто гріх.

    Вітер квіти зрива нестримно
    І у неба шукає дна.
    Не любити — це надто зимно,
    На землі ж бо тепер — весна.


     

    Жовто-синя печаль під сивим небом
    У дим'яному вивітрі ранніх спокоїв.
    Я чекала завжди лише на тебе
    І знайшла десь на дні густини глибокої.

    Перевеслами в'яжеться думка з думкою,
    Воском падають сльози порожніх поглядів.
    Хтось весну називав, безперечно,юнкою
    І ходив по її молодому золоті.

    Чувся відгомін снів знизу вгору,
    Чаклувалось в долоні маленьке коло.
    Всі мовчать, коли правда в серцях говорить,
    Всі мовчать, коли в'януть в душі матіоли.

    НА ТОКУ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ...

    На току людського життя
    Відвівають душі від тіл,
    Й на возах везуть в забуття,
    А позаду лишають пил.

    І скриплять вози раз-у-раз,
    Як ворони, крячуть вони.
    То куди ж повідвозять нас?
    І куди ж повернемо ми?..

    Рвуться жили минулих літ,
    Тихо стогне кістяк надій —
    У вогні перемін поблід,
    Загубив він рум'янець свій.

    Сунуть мірно, риплять вози,
    Навантажені сонмом душ,
    Серед буйства оркан-грози,
    Поміж зрубаних спасогруш.

    Завтра буде дзвінок у тишу,
    Лист нікому (чи два листи),
    Відповість хтось або відпише —
    Все одно... Все одно не ти...

    Завтра кава дійде до денця,
    І оголиться чашка знов,
    У душі дві іскри займеться
    (Хтось, як завжди, підкинув дров)

    А вгорі шкаралупа неба
    Скупо випустить в світ жовток,
    І накриються довгі стебла
    Парасолями із квіток.

    Буде тихо і навіть терпко,
    Десь дешеві злетять вітри.
    До майбутнього нам далеко,
    Ти ж реального не зітри.

    І день мовчав,
    Бо все сказав учора.
    Вишневий цвіт
    Стелився по землі,
    І дихав став,
    Його печаль прозора,
    Немов зерно
    На ораній землі.
    То все було,
    Якась проста невинність
    Хилила мить
    До краю, до межі.
    Чиєсь тепло,
    Як зірка запалилось,
    А в іншого
    Зотліло у душі.
    Моя любов,
    Лети високо вгору,
    Нехай тебе
    Не спинить буревій,
    Бо вже минув
    Час болісний, суворий,
    Настала вічність
    Радості й надій.


    Виростаємо з мрій,
    Як з старих черевиків,
    І бажань мозолі
    Натираєм на п'ятах.
    А в теперішній час
    Є проблема велика:
    Мрії звикли ми з вами
    Частіше міняти.

    Чи "так", чи "ні", мовчати годі!
    Кажи очима, рухом, словом.
    Життя на вічнім повороті
    І мить його навряд чи зловим.

    Кажи, кажи, мовчати досить,
    Бо й так у тиші обмаль змісту.
    Тебе не я, а серце просить,
    Воно знайде, що відповісти.

     

    Віск живий, бо в ньому спить вогонь,
    Завтра він прокинеться і схлипне.
    На вікні відбитки двох долонь
    Хтось зітре, — буденність однотипна.

    Відсипаю втому, як пісок,
    В почуття занурена по скроні.
    В небесах місця для двох зірок
    З номерами наших телефонів.


    Кожне слово мусить говорити.
    Кожна квітка має зацвісти.
    Бо для чого нам у світі, жити
    Між облуди, горя й німоти.

    Щоб весну відчути: пишноцвіту,
    Треба знати холоди зими,
    І відкрити щиро всьому світу
    Широчінь своєї глибини.

    Оксана Скакодуб 

    Фото від авторки

    При використанні інформації, посилання на сайт обов'язкове!


    : 11.02.2006
    : 2552


     Обговорення на форумі
    .³
    Навіщо ж Вас мати народила? petrkpn 219079 Anonymous
    Цiкавi новини, подiї. zagadochnaya 124201 Anonymous
    "Русские идут!?" Сосед 166433190 rg1987
    Є 6 поштових адрес під домен... Sasha 682 Sasha
     Вісті Тепличчини
    Новини
    Події
    Інша інформація
    Мистецтво і культура
    Влада та її структури
    Органи внутрішніх справ
    Спорт та здоров`я
    Економіка та фінанси
    Освіта, навчальні заклади
    Ювілеї, історії, біографії
    Газета по номерам
     Банер - підтримка в інтернеті
    Украинский портАл Поділля - мій світ Sobolevka google map Код кнопки Теплик Теплик
  •  Авторизація
    :
    :
    '

     Зараз на сайті

    : 7
    : 0
    : 0
    : 7

    406
    Luda_mi Dync
     Ваші данні
    , ó!
    ip: 54.166.130.22
    isp: amazonaws.com
    Nike: compute-1
     Випадкове фото


    Магазин, 2007р.
     Погода



     Опитування
    Де на сайті Вам було б зручно спілкуватися?
    На форумі
    В чаті
    В гостьовій
    Ніде
    Свій варіант



    : 465
    : 19